Головна » 2019 » Січень » 22 » Інтерв'ю з Борисом Максимчуком

---

10:09 Інтерв'ю з Борисом Максимчуком

Сьогодні у рамках рубрики «Персона» познайомлю вас із відомою особистістю з Борисом Максимчуком.   Доброго дня Борисе, ви займалися у дитинстві спортом?   Напевне всі вже знають, що я в дитинстві займався спортом. Я з першого класу серйозно почав займатися спортивною діяльністю.   Хто із батьків був ініціатором?   Так вийшло, що з батьком йшли та зустріли знайомих. Знайомий розповів, що займається прижками у воду. Батько запропонував мені, я погодився. І так я 4 роки займався прижками у воду. До речі, така цікава історія вийшла, що знайомий походив лише місяць, а я продовжував займатися серйозно. З часом до мене прийшов друг в гості, котрий займався боротьбою. Ми почали боротися: я тільки борю – впав, тільки борю – впав. Тоді, я зрозумів, що потрібно змінювати спеціалізацію. І знову так вийшло, що мій товариш походив декілька місяців, а я так і продовжив займатися.   Ви пам’ятаєте свого найпершого тренера?   Так, звичайно пам’ятаю це Петро Іванович, ми з ним багато років не бачилися, а потім випадково зустрілися, я вже працював в університеті. І від тої зустрічі ми й досі добре спілкуємось.   Зараз ви тренер, як відрізняються відчуття, коли перемагаєте ви, і коли перемагають ваші учні?   У свої студентські роки я ще не мав таких значних результатів, майже не приймав участь в офіційних змаганнях. А вже результати високого рівня, більш в старшому віці, я почав займати призові місця серед майстрів то звісно відчуття таке довгоочікуване та надзвичайно приємне. Коли мої вихованці займають призові місця, то відчуття приблизно однакове. Навіть, мабуть було приємніше, оскільки я дуже довго цього очікував. І напевно пізніше своїх вихованців я досягнув бажаного результату.   На сьогоднішній день, ви є власником спортивного клубу «Максимус». Чому саме «Максисмус»?   Більшість вважають, що це тільки від прізвища, але це не зовсім так. В мене був вибір між Максимус та Еней, але все таки обрав Максимус, оскільки це від слова максимальний я люблю завжди досягати максимального результату.   Ви завжди прагнете досягти точки максимум? Як відомо після точки максимум завжди йде спад. Ви цього не боїтеся?   Так, я завжди прагну максимального результату. Навіть після спаду, з часом знову настає пік у спорті це так і є. В спорті ти ніколи не зможеш бути на своїй максимальній вершині. Адже, є багато таких складових як: фізична, психологічна та інші. Коли ці всі складові сходяться, тільки тоді ти можеш досягнути максимального результату. Є такий вираз: «Щоб підпригнути потрібно присісти» «Щоб зробити крок вперед, іноді потрібно зробити 2-3 кроки назад» Це як в спорті так і в житті. Тому ніколи не потрібно здаватися. Коли йде спад після того тільки може бути максимальний результат. Будь-який програш може бути в сім раз корисніший, ніж перемога. Виграє не той, хто перемагає, а той хто бореться, це стосується не тільки боротьби, але й життя.   Як вам вдалося досягти того успіху, щоб стати власником «Максимус»?   В мене був досвід я 5 років працював у спортивному клубі «Добродій» тоді там був директор Юрій Дмитрович. Коли я там 2 роки пропрацював, я вирішив відкрити свій спортивний клуб. Приблизно три роки я витратив для того, щоб реалізувати свій план. Тобто, з’явилася мрія, яка згодом переросла в ціль. А потім шукав певні кроки для досягнення мети. Це було не легко, я на це витратив три роки свого вільного часу. В мене було два основних завдання це: знайти приміщення, на той час це було досить не легко, а також знайти кошти на тренажери на той час це було 20 тисяч доларів. Коли я знайшов приміщення, підписав договір та купив тренажери, витратив гроші, а мене в те приміщення не впустили, і тоді ті тренажери просто стояли там, поки я ще один рік шукав нове приміщення. Але що не робиться, все на краще.   Спортивний клуб «Максимус» має, якісь певні умови чи вікові рамки?   Ми намагаємся працювати з усіма, хто звертається до нашого клубу. Тому що, саме фізичними вправами можна оволодіти здоров’ям. Багато чого залежить від тренерів, кого вони туди набирають. Але особисто моя політика направлена на те, щоб працювати з усіма. Були у нас випадки, коли до нас приходили люди похилого віку, вони займалися і були дуже задоволені.   У вас є конкуренти у Вінниці?   Коли я тільки відкривався, то їх було не багато. Мій зал мав нові заводські тренажери. Раніше про «Максимус» знали всі, зараз вже часи змінилися. І на сьогоднішній день у Вінниці з’явилася велика кількість спортивних залів. Тому конкуренція надзвичайно велика.   Як ви вважаєте, спорт справді допоможе набрати вагу?   Звичайно, за рахунок спорту плюс правильного харчування та правильного режиму дня. Одного спорту може бути недостатньо. М’язова маса у будь-якому випадку почне набиратися, якщо створити для цього певні умови. Це регулярні тренування, режим дня та харчування. Однак, не потрібно переїдати, це теж погано. Від перенагрузки організм може залишатися худим.   На вашу думку чи можливий в Україні розвиток йоги?   На мою думку, вона і є вже розвинута. В педагогічному університеті був викладач, котрий був чемпіоном світу з йоги Сергій Борисович. І ще тоді в 90-ті роки вже навіть не в Україні, а вже у Вінниці були декілька хлопців, котрі були чемпіонами з йоги. Вони вже у 90-тих роках розвивали йогу на досить високому рівні. Сьогодні всі про йогу знають, про її корисні властивості, і майже в кожному клубі вона є.   В спортивній діяльності у вас є кумир?   Я завжди своїм вихованця кажу, що не потрібно рівнятися на когось, а потрібно рівнятися на себе. Яким я був, яким я став, яким я хочу стати.   Що стало таким поштовхом, що ви захотіли піти в політику?   Не справедливість, і напевно розподіл певних матеріальних цінностей. Вперше я з цим зіткнувся, коли від пляжа Гонти, до пляжа Хімік була велика не забудована територія, я її називаю легені міста Вінниці, де можна було б зробити: стадіони, аквапарки, або взагалі просто не зачіпати й залишити людям, оскільки легенів міста не так багато. До того ж, 100-200 метрів від річки – це червона зона, не можна нічого будувати. Так вийшло, що мене сусіди втягнули в боротьбу за те місце. Ми зібрали ініціативну групу, яка боролися за те, щоб цю зону не забудовували. Ми ходили навіть до Гройсмана, коли він ще був на посаді міського голови, він послухав та пообіцяв нам, що цю зону забудовувати не будуть. Минув рік, туди почали звозити будівельні матеріали. Ми знову йдемо до нього, але вже на прийом до нього не так легко потрапити. Ми підійшли до нього вранці, коли він йшов на роботу, звертаємось до нього кажемо: «Володимир Борисович, така ситуація ми до вас вже зверталися…» А він каже «Я сказав, що не будуть забудовувати, значить не будуть» Але як же не будуть, якщо вони будівельні матеріали туди звозять. Також, я бачив в газеті, що продаються ділянки, я зателефонував ріелтору, він приїхав і на місці мені показав, що це все продається, в руці в нього купа державних актів зареєстрованих, прізвища усі зарисовані. Я тоді кажу: «Якже вони не будуть будувати, якщо у них вже державні акти на руках під будівництво» А він каже, що ці акти були видані до нього. Але там був саме його підпис. На той час, та ділянка приблизно 150 тисяч доларів коштувала. Тобто, 30 ділянок по 150 тисяч це 4 з половиною мільйонів доларів. На мою думку, ті ділянки взагалі не потрібно було віддавати, але вони їх наділили безкоштовно. Це корупційна схема, тобто по закону там ні до чого не придерешся. Але корупційна схема в чому? Тобто, вони наділяють підставних осіб, а потім перепродують. За 4 з половиною мільйона, можна було б побудувати хоча б палац спорту Вінниці, якого й досі немає.   Коли у вас все таки вийде стати міською головою, щоб ви могли б зробити для Вінниці?   В мене останнім часом політичні плани міста більше переключилися на всю країну. Я розповім про свої проекти, котрі я хотів би здійснити на рівні України: перше, що я хотів би зробити це так, щоб багато чого могло б здійснюватися автоматично, наведу приклад: щоб прибрати усі корупційні схеми, не потрібно з ними боротися як зараз в різних корупційних органах начеб то боряться з корупцією, в дійсності як ми з вами бачимо ніхто ні з ким не бореться. Я думаю, що потрібно створити систему, по якій корупція була б неможлива. Потрібно почати із судів зараз суді в дійсності можуть прийняти будь-яке рішення, і за це нічого не буде. А людині потрібно судитися багато років для того, щоб вона можливо досягнула правди. В мене був такий випадок, що тренажери мені не віддавали за півтора року, я досягнув правди, але я загубив півтора роки свого життя на суди. Як моє бачення в Японії там не існує поняття браку на виробництві TOYOTA така система, коли немає спеціальних людей, які контролюють виробництво. Тобто кожен наступний контролює попереднього, і поняття браку в них фактично не існує. У нас є судді наприклад: виші суди або Європейський суд, якщо суддя приймав рішення і на якій інстанції воно зупинилося наприклад візьмемо кінцеву Європейський суд прийняв рішення, по дорозі хтось прийняв рішення в одну сторону, в другу сторону і всі судді, котрі прийняли не правомірні рішення по тій чи іншій причині: чи це було із за корупції, чи це було із за їхньої не компетентності, такий суддя звільняється. І нічого страшного у нас є багато юристів та адвокатів, котрі займуть їхні місця. А на суддів взагалі черга стоїть там проблем немає за декілька років будуть ті, які захочуть працювати, але при тому буде система, яка буде їх змушувати працювати нормально і кожен наступний крок буде контролюватись. Можливо з часом, але це тільки з часом, можна буде зробити, коли два рази не правильно прийняв рішення, але на початку взагалі не давати їм права приймати не вірні рішення навіть один раз, щоб було швидше очищення, тобто самоочищення влади. Це буде стосуватися не тільки судді, але й усіх державних структур прийняв рішення, якщо начальник його не поправив, тоді його звільняються усі по цепочці, якщо вони прикривають один одного, значить звільняються усі автоматично, без права оновлення на посадах державних структур на 5 років. Але повинна бути система, коли людина не зможе і не захоче взяти взятку. Чи часто ви чули що нотаріус робив певні не правомірні вчинки? Таке рідко буває, тому що нотаріус береже свою роботу. Один раз хтось прийме не правильне рішення, то 100 тисяч доларів або мільйон потім все одно його позбавлять ліцензії. Там є відповідальність, а там її нема. Так само все інше повинно працювати автоматично. У нас на дорогах й досі у нас немає автоматичного фіксування правопорушення, це ще ідеальний варіант тому що, коли є поліцейський і водій завжди буде вигідно дати хабара та взяти хабара, а коли є фото фіксація, тоді приходить додому лист. Ну приблизно в такому напрямку там все: в освіті в мене є свої напрямки, у спорті, в мене є свої програмні засади які я буду впроваджувати.   Яким із своїх досягнень ви найбільше пишаєтесь?   Напевно, я більше пишаюсь майбутніми досягненнями.   Яка із ваших діяльностей забрала більше часу та сил?   Ви знаєте, життя взагалі не легка штука, і нічого легкого в ній немає. Усі твої сили та перешкоди, які витрачені для того, щоб досягти своєї цілі, вони тільки загартовують характер. І все залежить від того, як ти до того відносишся. Одні, опускають руки і здаються, а інші нервують. А можливо просто потрібно зробити два кроки назад, для того щоб зробити один крок вперед. Але я просто йду і досягаю результату.   Чи виникало у вас бажання, щось змінити у спортивному клубі. Можливо є якісь ідеї?   В дійсності, у спортивному клубі «Максимус» на сьогоднішній день і справді є багато чого змінювати. Зараз в більшості в спортивних клубах, є тренажерні зали з індивідуальним тренування. Я теж цього хочу досягти, але поки що в мене не вдається. Я розумію що таку форму роботи вже давно потрібно змінити, звичайно я намагаюсь, але поки що не виходить почати. В мене нема достатньо часу, щоб розкрутити цю тему у своєму клубі, оскільки зараз я більше займаюсь іншими видами діяльності, а в тренерів можливо недостатньо компетентності це зробити, тобто потрібно бути настільки комунікабельним та кваліфікованим, щоб людину умовити і поставити себе так, щоб людина хотіла далі з тобою займатися. Також не мішало б змінити тренажери, тому що їм вже там 15 років вони класні, але нові є нові. Завжди є що вдосконалювати звісно не завжди це виходить, але я намагаюсь.   Зазвичай ви працюєте із молоддю?   Так, звісно я зараз викладаю в педагогічному університеті, і дійсно більшість часу працюю із молоддю. Зараз студенти дуже цікаві вони хочуть навчатися, особливо на соціальній роботі їм це надзвичайно цікаво, вони боряться за стипендію та знання.   В одному із інтерв’ю ви наголосили на тому, що ми маємо проблеми із молоддю. Що саме ви тоді мали на увазі?   Я не мав на увазі з такою молоддю як особистістю, а з молоддю в загальному. Оскільки, зараз на жаль є така тенденція, що більшість явно або не явно хочуть поїхати з нашої країни. Явно це ті, хто прямо кажуть, що хочуть поїхати на заробітки. А не явно це ті, хто кажуть, що просто хочуть поїхати подивитися набратися досвіду, тобто вони приховують це. Зараз найголовніша проблема молоді це те, що вони не мають можливості реалізувати себе тут.   На вашу думку, як можна вирішити цю проблему?   Один із варіантів це наприклад німецький варіант. В Німеччині студенти якщо вони працюють за них не платять податки. Ті хто там приймають на роботу, їм дуже вигідно набрати на роботу студентів на пів ставки два або чотири замість того, щоб взяти людину за яку прийдеться платити податки. А податки в Німеччині дуже великі. Другий варіант більш посилений, щоб випускник міг вільно йти працювати на будь-яку роботу. Наприклад у нас є центр зайнятості на який витрачається багато грошей за те, що людина звільнилася чи якщо її звільнили і по якихось причинах вона не працює, протягом року їй платять кошти. Чому молодому фахівцю не дати можливість працювати? Хоча у будь-якому місті це затратно, але за півроку він же міг би стати фахівцем. Розумієте, фірмі завжди важко розвиватися. З одного боку фірмі потрібні новий працівник, який зможе заробити гроші і для себе, і для самої фірми. Але фірма не може собі дозволити взяти людину, якій потрібно платити, а вона ще й нічого не вміє. Коли молода людина за півроку набирається певного професійного досвіду, їй за це платять зарплату. І звичайно, що будь-яка фірма не відмовиться від безкоштовного працівника за якого платить держава. Таким чином, багато студентів могли б залишитися тут. На мою думку, якщо людина дійсно чогось хоче, то за півроку може стати дуже гарним фахівцем у будь-якій сфері.   Наскільки мені відомо, у вас була зареєстрована газета. Розкажіть про неї трохи детальніше.   Так, була газета вона і є зареєстрована зараз це «Максимус інфо». Ми її започаткували разом із студентами філології й журналістики. Протягом декількох років ми працювали з газетою. Було надзвичайно цікаво,але витрати були великі і ми не могли війти в ринок Вінниці, хоча і були одні кроки але не великі. На мені лежала фінансова сторона і таких можливостей не було. Потім ми створили сайт «Європейська правда» це була автоматична подача новин. Причому новини подавалися зі всієї України. Але на певному етапі ми цей сайт також закрили рік тому.   Яким тиражем розповсюджувалася газета?   Мені здається ми 1000 газет випускали на тиждень, але точно я не пам’ятаю.   Як ви дотримуєтесь балансу між кар’єрою та родиною?   Є час для роботи, а є час для родини. Це вихідні дні та вечори.   Які у вас плани на майбутнє?   Рухатись далі, ставити перед собою цілі та шукати кроки для їх досягнення. Інтерв'єр: Борис Максимчук Респодент: Вікторія Мартюхіна Джерело: timeuablogadress.blogspot.com

Переглядів: 377