Футбол - спорт жорстокий, безкомпромісний, вольовий, насичений боротьбою. Це - гра з характером. Чоловікам, як сильній статі, легше пристосуватися до умов, які диктує футбол. Але, у наш час і жінки навчилися розвивати якості, які дозволили підкорити собі цю суто чоловічу гру. Тож жіночий футбол існує і досить непоганими темпами розвивається, що не може не тішити. І тут знову ми натикаємося на чоловіче "фі", мовляв, жінки та футбол - речі не сумісні. Навіть ставлять під сумнів сексуальність та жіночність дівчини, що грає у футбол. Але ж, хлопці, я бачила ваші коментарі під фотографіями футболісток! Судячи із них, сексуальність футболісток прямо таки зашкалює! :) 

До речі, майже синхронно з відродженням чоловічого професійного футбольного кубу «Нива» планують створити жіночу збірну вінницької області і заявити її у першу лігу жіночого чемпіонату України з футболу. «Кістяком» команди стануть дівчата, які виступають за різні вікові категорії збірної України, а також є кандидатами до збірної. До них мають приєднатись землячки, які виступають за різні команди першої і вищої ліги. За словами Юрія Філатова, батька Юлії Філатової - однієї з провідних футболісток, жіноча команда на професійному рівні може бути сильнішою навіть за головну чоловічу команду області. Але гадаю, що обидві головні команди області – чоловіча і жіноча знайдуть між собою спільну мову;) адже тренує вінницьку «Ниву» саме головний тренер жіночої України – Володимир Рева. 

Хочу ще нагадати ім я Катерини Монзуль. Мене просто розпирає гордість за цю чарівну жінку! Адже саме її Міжнародна федерація футбольної історії і статистики (IFFHS) назвала найкращою жінкою-арбітром 2015 року. Чоловіки, погодьтесь, що таке визнання дається не за «Гарні очі». До речі, перемогу Катерина отримала із неймовірним відривом від своєї конкурентки з Німеччини, набравши аж 114 балів. Приємно також, що молоді дівчата із задоволенням одягають форму арбітра. Ні, панове, не лише заради селфі для інстаграм (хоча, як же без цього?:) ) Наприклад, юна запоріжанка Марія Шпак чудово справляється із суддівськими обов язками. Вона працює лайнсменом на матчах ДЮФЛ та чемпіонату міста. І, хто знає, можливо, невдовзі і її ім я з явиться у протоколах матчів найвищого дивізіону? Хтось може сказати, що жінки – арбітри нібито «не вписуються» у чоловічий футбол. Та, на мою думку, вони там навіть необхідні: це дисциплінує гравців, примушує, мінімум, слідкувати за своїм лексиконом )) 

Мене дуже засмучує майже повна відсутність дівчат у футбольній журналістиці. І справа зовсім не в тому, що їх не існує в природі. Тут мова йде про чоловічий егоїзм, який не дозволяє їм впустити жінку на свою територію. А якщо вже вони потіснилися і впустили на ефірні простори жінку, то лишається диву даватися, де вони беруть таких експертів? Чого лише варті Наталя Розинська, Саша Лобода... Особисто проти них я нічого не маю, але... Будьмо чесними, футбол - трохи не їхнє :) Складається враження, що таких дівчат беруть навмисно, щоб котре ткнути носом: жінки нічого не тямлять у футболі. Але є і вдалі приклади жіночої праці у футбольній журналістиці. Давайте звернемо увагу на роботи Алли Бублій і Ярослави Шумик. Репортажі цих дівчат яскраві, цікаві, завжди грамотно вистроєні. Варто додати, що інформаційні сюжети Алли про конкретні матчі своїм рівнем зовсім не поступаються матеріалам колег-чоловіків. Також варто відмітити професіоналізм у цій сфері Лідії Таран. Дуже шкода, що вона залишила футбольне телебачення. І таких прикладів було б набагато більше, якби чоловіки стали толерантніші і навчилися довіряти жінкам. 

Дівчата на трибунах-взагалі окрема історія. Мужчини, усвідомте, ми йдемо на стадіон не "семки полузгать и на мальчиков поглазеть". Я зараз пишу не від імені тієї окремої категорії дівчат, які не відрізняють голкіпера від форварда, а пенальті і офсайд для них слова-синоніми. Я звертаюся від імені тих дівчат, які люблять і розуміють футбол, які усім серцем вболівають за свій клуб. Ми також, до хрипоти зриваємо голос, скандуючи речівки і співаючи запальних пісень разом з ультрас. І у нас завмирають серця, коли м яч летить у площину воріт. І нам безкінечно довго тягнеться час, поки гравець улюбленої команди йде до одинадцятиметрової відмітки, щоб пробити пенальті у ворота суперника. Ми також до істерики радіємо перемогам і до розпачу засмучуємося від поразок. 

Футбол без жінок перетворюється на звичайну командну гру. Саме жінки роблять його яскравим, контрастним. Саме жінки надихають чоловіків на перемоги. І футболісти виходять на поле для нас, жінок :) Погодьтеся, чоловіки, що навряд чи Рональдо так старанно "нагелює" свою зачіску, щоб викликати симпатію у головного арбітра. Сумніваюся, що Адріано, після забитого голу відправляє "серденька" на трибуни якомусь пузатому дядьку із бокалом пива в руках. І Селезньов, святкуючи взяття воріт, цілує татуювання на руці явно не з ім ям головного тренера. 
Тож, мужчини, можливо варто переглянути своє ставлення до жінок у футболі? :)