Тема №1 для вінницьких уболівальників – повернення команди міста над Бугом в професіональний футбол України. В історії вінницького футболу є чимало славних перемог, здобутих майстрами найвищого рівня "Локомотива" і "Ниви". Але, оскільки все пізнається у порівнянні, участь у першості ІІ ліги, з якої починає свій шлях з небуття "Нива-В", вже є певним успіхом. Воскреслі надії любителів футболу Вінниччини сьогодні пов’язані з ім'ям почесного президента ФК "Нива-В" Василя Васильовича ВОВКА.

"ЖОДНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ СКЛАДОВОЇ У СПОРТІ БУТИ НЕ ПОВИННО"

- Яке місце у Вашому житті посідає футбол, і що спонукало Вас зайнятись такою непростою справою відродження на Вінниччині достойних футбольних традицій?

- Я закоханий у футбол з дитинства. Ще змалечку спішив на колгоспний стан, де була єдина на селі радіоточка, щоб послухати футбольні репортажі матчів кращих команд СРСР. Висока майстерність зірок спортивного радіорепортажу перетворювала футбольний поєдинок у таке яскраве масове дійство, що не захопитись футболом було просто неможливо! Пам’ятаю, що перший репортаж був між командами "Крила Рад" Куйбишев і "Динамо" Київ: "Увага, увага! Ми ведемо свій репортаж зі стадіону…" "Король футбольного радіорепортажу" Вадим Синявський і його колеги робили свою справу настільки зацікавлено, творчо, вишукано, що ми бачили всю "картинку" зустрічі, немов самі перебували у самому вирі футбольних пристрастей. Завдяки цьому артистизму коментаторів ми, слухачі, навіть мали перевагу перед тими, хто перебував безпосередньо на стадіоні у Москві чи Києві.

- І це при тому, що уся потрібна інформація Синявського уміщалася… на коробці від цигарок "Сальве"... Зараз під рукою футбольних "експертів" – безмежні гігабайти знань, але якість коментарів від того чомусь не поліпшилась… А які у Вас футбольні уподобання?

- Все життя вболіваю за київське "Динамо". Цікава команда була і тоді, коли я був ще хлопчаком – згадаймо хоча б Трояновського, Бібу, Сабо, Серебрянікова, Мунтяна, Рудакова… А коли команду очолив Лобановський, то кияни не лише двічі перемогли у єврокубках, але й у повному складі яскраво виступали під прапором збірної на чемпіонатах Європи і світу - згадайте мундіаль у Мексиці 1986 року, на чемпіонат Європи-1988! Я переїхав у Вінницю на початку 1980-х, коли "Нива" саме "розквітала" і показувала дуже хороший футбол. Тоді я працював на радіоламповому заводі, грав у змаганнях за цех, а тренував нас Михайло Куниця, який призначений спортивним директором "Нива-В", і от футбольні шляхи знову зійшлися… Добре пам’ятаю, як "Нива" грала зі "Сьоном" у Кубку Кубків – у 2016-му саме виповнюється 20-річчя цієї події, і наскільки відомо, вінницька обласна федерація готує матч ветеранів "Ниви" і київського "Динамо", створено оргкомітет, до якого входжу і я. Потім життя склалося так, що я був направлений на навчання у Москву, але так само продовжував вболівати за київське "Динамо" і нашу "Ниву". Цікаво, що усі мої друзі – грузини, осетини, дагестанці, білоруси, прибалти – усі визнали, що київське "Динамо" - справді висококласна команда, і ми стали вболівати за киян вже разом! Коли я повернувся у Вінницю, команда то з'являлася, то пропадала. Не хочу нікого образити, але люди, які бралися за команду, бачили, все ж таки, насамперед, бізнес-складову або використовували футбол для покращення свого іміджу. При цьому забували про сам футбол, про інтереси свого міста, своїх уболівальників, заради яких, власне і існує футбол. Моя мета – підняти вінницьку футбольну команду до рівня прем’єр-ліги – і я від цього ніколи не відступлюся! Але - на основі спортивного принципу, де є прозорість, професіоналізм і патріотизм усіх людей, дотичних до діяльності нового футбольного клубу. Якщо дотаційна, одна з найбідніших в Україні Кіровоградська область у сезоні 2016-17 буде представлена двома командами, то чому Вінниччина, яка завжди славилася своїми футбольними традиціями і власними вихованцями, не може врешті-решт дозволити собі мати одну достойну команду?! Згадаємо яскраві виступи у "Ниві" мого друга Івана Паламаря, Віталія Косовського, Олега Надуди, Юрія Солов'єнка, Сергія Нагорняка, який, до слова, був у Вінниці на матчі "Ниви" з хмельницьким "Поділлям"…

"ПІД ЧАС МАТЧІВ ЗБІРНОЇ І КЛУБІВ В ЄВРОКУБКАХ ПОСТІЙНО СПІЛКУВАВСЯ З КЕРІВНИКАМИ ФФУ ТА VIP-ПЕРСОНАМИ"

- Що Вас спонукало взятись за відродження вінницької команди, адже справа ця не тільки благородна, але й відповідальна?

- Я не припиняв своєї дружби з футболом ніколи – от і зараз намагаюсь пограти з друзями, футбол - це назавжди!.. До слова, хочу пояснити тим, хто не розуміє ситуації, що на сьогодні (16 липня 2016 року. – Авт.) я є співробітником Служби Безпеки України без посади, є такий термін - "у розпорядженні". Хочу підкреслити, що - на відміну від того ж держслужбовця В.О. Наливайченка, якого звільнили – і все, я - кадровий військовий, і очікую пропозицій щодо продовження служби. А це означає, що я не можу займатись ні комерційною, ні будь-якою іншою діяльністю, приміром, бізнесовою чи політичною. Хочу, щоб люди розуміли, що я – саме почесний президент ФК "Нива-В", а також громадської організації "15 Громада" – можливо, єдиною в області, яка не є "грантоїдом" або такою собі "прилипалою" біля владних структур, і об’єднує вже більше 2 тисяч активних членів. Відокремлені відділення "15 Громади" також є у Житомирській та Хмельницькій областях, і хоча через відсутність фінансування діяльність нашої громадської організації не є надто "розкрученою" у ЗМІ, у нас є своя газета і сайт. У 2012 році створено футбольну команду "Руданські Вовки" у моєму рідному селі Руданське, де є хороший стадіон, який, щоправда, деякий час простоював - як і вінницький міський стадіон… Тоді, на початку "футбольного шляху", я сказав в телеінтерв’ю Олегу Хохлову, що, може, із цього сільського поля починається відродження усього вінницького футболу… І "Руданські Вовки" справді добре виступали в обласній першості, а згодом, коли команда перейшла на більш високий рівень, ми перейменували "Вовків" у ФК "15 Громаду". У І лізі обласного чемпіонату були третіми, торік виграли Кубок Вінницької області. І це був ще один крок до нинішнього футбольного ренесансу "Ниви"…

- А як Ви опинились на чолі футбольної піраміди, яка відроджує вінницький футбол?

- Наприкінці 2015 року мені зателефонував голова обласної федерації футболу Ігор Гатауллін і сказав, що потрібно спробувати використати успішний досвід "15 Громади" для підйому усього вінницького футболу. Тоді одразу дві команди області – "Нива" і "Вінниця" подали документи у ФФУ на атестацію, щоб взяти участь у всеукраїнських змаганнях, при тому, що жодна з команд не мала достатнього потенціалу для її успішного проходження. Заявляти одразу дві команди було недоцільно як з ігрової, так і з фінансової точок зору, а конкуренція між ними, як це завжди буває між командами з одного міста, могла б ще більше ускладнити ситуацію. Було вирішено об'єднати зусилля, ми зустрічались з Дмитром Руденком ("Вінниця"), Вадимом Кудіяровим ("Нива"), футбольними та спортивними функціонерами Вінниччини і всебічно обговорювали ситуацію. Було вирішено зареєструвати одну команду, про що було заявлено на спеціальній прес-конференції для ЗМІ. Ми одразу обумовили, що на бюджетні гроші не претендуємо, але, щоб рухатись вперед, розраховуємо на сприяння міської і обласної влади. Дмитро Руденко підтримав таке рішення, але через зайнятість не може поки що брати участь у роботі ФК "Нива-В". А Вадим Кудіяров одразу долучився до футбольної роботи, зараз він є віце-президентом "Ниви-В" на громадських засадах. Так, через збіг певних обставин я очолив процес відродження вінницького футболу.

- Вважається, що обов’язковою умовою успішних виступів будь-якої футбольної команди України є добрі стосунки з функціонерами ФФУ…

- Стосовно цього хочу заспокоїти уболівальників, що у мене є давні дружні зв’язки – у найкращому розумінні цього слова - з відомими футбольними особистостями, які мають реальний вплив на процеси в українському футболі. За найменшої можливості я намагався у Києві бути присутнім на великому футболі, і під час матчів збірної наших кращих клубів в єврокубках спілкувався з керівниками ФФУ та багатьма VIP-персонами – зокрема й у президентській ложі… А генерал СБУ Ігор Кочетов – мій колега, який є зараз віце-президентом ФФУ, очолює комітет по етиці і чесній грі ФФУ. Є у нас і перший успіх: "Нива-В" пройшла атестацію успішно, причому це стосується як документарної, так і фінансової частин. Вирішено також питання, пов’язані з атестацію двох стадіонів – СК «Нива» і Центрального міського – як арен для виступів вінницької команди.

"ЗАКРІПЛЯТИСЬ" У ІІ ЛІЗІ – ЦЕ НІЩО ІНШЕ, ЯК БОВТАТИСЬ БЕЗ ПЕВНОЇ МЕТИ З РОКУ В РІК, НЕ МАЮЧИ НІ ДОСЯГНЕНЬ, НІ ПОВАГИ УБОЛІВАЛЬНИКА"

- Цілком природно виникає питання, хто ж фінансуватиме "Ниву-В"?

- Вінницькі бізнесмени, які вкладають кошти не стільки у футбол, скільки як спосіб показати довіру до мене, і про це потрібно сказати відверто… Можна сказати, що я і моє ім'я стали таким собі транзитом для надходження грошей на рахунки "Ниви-В". Користуючись нагодою, запрошую вас, шановні любителі футболу, 20 липня на стадіон СК "Нива" (вул. Петра Запорожця, 5), де наша "Нива-В" починає футбольний сезон матчем на Кубок України з хмельницьким "Поділлям", початок о 18.00.

- Днями Ви повідомили, що завдання "Ниви-В" - вже у цьому сезоні перемогти у турнірі другої ліги і увійти до І-ї!

- Футбол без амбіцій – це не футбол, головне, щоб ці амбіції були здоровими! Одразу скажу, що ця заява - не моя особиста, а колективний план дій нашої робочої групи, в яку входить близько 10 осіб, в якій є і представники обласної та міської влади. Я розумію, що в ідеалі потрібно б було спочатку створити відповідну інфраструктуру футбольного клубу – збудувати спортивну базу, тренувальні поля, відновлювальний центр, дитячу, юнацьку, молодіжну команди, і як вершину цієї футбольної інфраструктури - головну команду… Але зрозуміло, що сьогодні таких можливостей немає, тому ми вирішили діяти трохи інакше, але зовсім не через те, що недооцінюємо необхідності створення надійного професіонального підґрунтя для футбольного розвитку вінницької команди. Ми повинні обрати - чи "закріплятись" у ІІ лізі, чи ставити перед командою високі завдання, і просуватись у футбольному рейтингу України та відвоювати втрачений футбольний авторитет Вінниці. Знову "закріплятись" – це ніщо інше як бовтатись без певної мети з року в рік, не маючи ні досягнень, ні поваги уболівальника, ні будь-яких перспектив вийти з того стану, в якому перебуває вінницький футбол… "Пробовтатись" у ІІ лізі один лише рік означає, що команда застрягне там надовго, поки знову не виникнуть обставини, які знову похоронять наш футбол на багато років, і все це комусь знову доведеться починати з нуля… Ми обрали інший шлях – залучити людей, бізнесменів, які люблять свій край, свій футбол, і готові допомагати зробити у Вінниці команду, що буде спроможна ставити перед собою найвищі цілі. Якщо команда покаже хорошу гру і результат у І лізі, то є надія, що ставлення до нашого футболу з боку меценатів, влади і всієї футбольної спільноти Вінниччини буде зовсім іншим. Ці перші кроки у формуванні команди – найважчі, але в історії "Локомотива" і "Ниви" є чимало прикладів, коли саме спільні зусилля приводили команду до найбільших перемог!

- І не лише у футболі… Вінницький спорт має яскраві перемоги у багатьох спортивних дисциплінах..

- Найбільша проблема спорту – відсутність цілісної інфраструктури. У футболі є потужний тренерський потенціал, вінницькі фахівці готують хороших футболістів, але в ДЮСШ, де вони працюють, немає своїх полів – навіть тренувальних, немає можливості спокійно працювати, бо треба постійно випрошувати місця для занять, "збирати" гроші на найелементарніше - форму, м’ячі, інвентар, поїздки, харчування… Хіба це можна назвати нормальними умовами для появи нових трояновських, косовських, шевченків? Можна тільки уявити, наскільки ефективнішою була б їхня тренерська робота, якщо вони сконцентруватися, власне, на підготовці юних футболістів, а не постійно займалися побутовими питаннями, які висотують усі сили? Я говорю не лише про футбол. У нас є хороші волейбольні, баскетбольні команди, чудові традиції у легкій атлетиці, важкій атлетиці, плаванні, велоспорті, боксі, веслуванні, акробатиці! Головне - всіляко їх розвивати постійно і щоденно, а не тільки перед Олімпійськими іграми. Не можу не сказати і про ЗМІ як важливої складової розвитку фізкультури і спорту Вінниччини. Очевидно, любителям спорту потрібна відповідна якість медіа-висвітлення спортивних подій краю, щоб це було і об’єктивно, і цікаво. Думаю, сьогодні якість цієї роботи, на відміну від часів Синявського, з яких почалася наша бесіда, повинна відповідати високим завданням вінницького спорту і, зокрема - "Ниви-В"…

"Я ДАЮ ОЦІНКУ ТІЄЇ ЧИ ІНШОЇ СИТУАЦІЇ НЕ СТІЛЬКИ ВІД СЕБЕ, СКІЛЬКИ ВІД ЛЮДЕЙ, ВІД ЗЕМЛІ…"

- Зовсім недавно призупинено випуск "Спортивної Вінниччини", яка широко і послідовно висвітлює події обласного спорту…

- Я вважаю, що "Спортивна Вінниччина", зважаючи на якість подачі матеріалів, зокрема й аналітичних - необхідна як джерело достовірної і цікавої інформації. Вона повинна виходити принаймні двічі на тиждень, а ті дуже скромні кошти, які потрібні на її випуск, можна при бажанні віднайти… У нас багато цікавих змагань у районах, а саме там, як свідчить історія, треба шукати майбутніх чемпіонів і рекордсменів з усіх видів спорту! От недавно був фінал Кубка області з футболу у рідному Шаргороді. Яке це було свято! Я сказав тоді, що не тільки футбольні, але й волейбольні, баскетбольні та усі інші фінали за участю кращих команд області потрібно проводити саме в районах, тому що це викликає у людей величезний інтерес, а це, у свою чергу, одразу дає величезний поштовх розвитку відповідного виду спорту. У тому ж Шаргороді ще є добре розвинуті спортивне орієнтування, боротьба, бокс. Але знову хочу чітко заявити, що жодної політичної складової – принаймні, на початку відродження – у спорті бути не повинно. Функціонери, які займаються спортом, повинні ставити перед собою мету знову зробити його популярним у нашому суспільстві, якщо хочете – модним, адже саме спорт, фізична культура і здоровий спосіб життя найбільше відповідають високим цілям сучасної України – всебічному розвитку держави, реальному зростанню добробуту та якнайшвидшій інтеграції у світове співтовариство. Газету треба відродити, і даю слово, що візьму участь в організації процесу поновлення випуску "Спортивної Вінниччини". Професіональні ЗМІ сьогодні – це потужна сила, спроможна підняти той чи інший вид спорту. Одна маленька замітка про обдаровану дитину з села може вивести її в люди, і такі речі під силу саме за умови зацікавленої роботи ЗМІ. Обіцяю - газета буде.

- Дякую за надію! І повернемось до нашої футбольної теми…

- Зараз триває пошук джерел фінансування виступів "Ниви-В". На відміну від попередніх спроб "відродити вінницький футбол", ми не претендуємо ні на "народні", ні на бюджетні кошти, звідки йде фінансування вчителів, лікарів, пенсіонерів, а ви знаєте, що ці видатки сьогодні і без того дуже скромні. Я ще раз хочу наголосити, що новостворена команда "Нива-В" –чисто спортивний проект, де немає жодної політики і жодного бізнесової вигоди.

- Сьогодні загалом ситуація в українському футболі є критичною, а ще більше підсилив "кризу жанру" виступ збірної на Євро. Як, на Ваш погляд, повинен розвиватись вітчизняний футбол?

- Почну з того, що я постійно зустрічаюсь з людьми і добре знаю їхні проблеми. Сьогодні, у вихідний день, я вже мав півтора десятка зустрічей на різні теми, але можу сказати, що сьогодні абсолютна більшість українців потребує допомоги. Я обізнаний із ситуацією у нашому футболі, але, оскільки я є досить публічною особою, то від коментарів з цього приводу утримаюсь. Справа у тому, що я даю оцінку тієї чи іншої ситуації не стільки від себе, скільки від людей, від землі… Усі розуміють, що український футбол знаходиться у дуже глибокій кризі, з якої треба виходити… Очевидно, що одним з чинників нинішнього стану є непродумана кадрова політика. Відомо, що у футболі "крутяться" великі кошти. Утім, дивно, що ніхто, приміром, не згадує, як же використовуються солідні транші й інвестиції міжнародних футбольних організацій, які поступають у Федерацію футболу України як нарахування від виступів збірної, наших клубів у єврокубках чи як допомога на розвиток дитячо-юнацького футболу. Тут не те що про якусь недостатню прозорість доводиться говорити, тут повна темінь… Я впевнений, що, правильно використавши ці кошти, вже можна було б покращити стан нашого футболу, і допомогти багатьом клубам – і "потопаючим", яких сьогодні багато як ніколи, і тим, що відроджуються - як вінницька "Нива-В". Нам футбольні чиновники кажуть, що вони – поза політикою, поза бізнесом, але ж багато хто знає, що у кожного - свій шматок, навіть якщо й не записаний конкретно на його ім'я… Що стосується мене, я прямо заявляю, що ні у мене, ні у моєї сім'ї – моїх рідних та близьких бізнесу немає. Найбільший "бізнес" моєї рідні – у двоюрідного брата, колишнього завуча школи, який продає зі свого городу на ринку свою продукцію… Натомість у мене є платоспроможні друзі, яким я допомагав свого часу кваліфіковано вирішити правові питання, або, як це буває, при "наїздах" правоохоронних органів. Я ніколи нічого взамін не вимагав, а тепер люди, яким я допомагав уникнути безчинств, протягнули руку допомоги і мені. Таким чином, склалась ситуація, що влаштовує обидві сторони, адже вони допомагають не особисто мені, а клубу, інакше кажучи, тут все коректно.

"90% "СПОСТЕРІГАЧІВ" НЕ ВІРЯТЬ В УСПІХ НАШОГО ФУТБОЛЬНОГО ПРОЕКТУ"…

- Тема спонсорства – не нова у футболі, і у вінницькому зокрема. Ще у витоків вінницького "Локомотива", про який згадують і дотепер, стояв славетний стахановець, начальник Південно-Західної залізниці Петро Кривоніс…

- Мені здається, щось спільне є, хоча час був зовсім інший… Київське "Динамо", приміром, підтримувало все МВС України, а потім - найвище керівництво УРСР. А вінницький "Локомотив" так яскраво виступав і міг запрошувати футбольних зірок зі всієї України, бо була можливість використовувати потужні ресурси залізниці. Сьогодні інша ситуація, і схожа вона лише тим, що ми також маємо велике бажання створити у Вінниці команду, яка зможе достойно представляти наше місто на рівні України, а згодом і на міжнародній арені. Ще раз наголошую, що наша мета – не заробіток, а зростання професіонального рівня команди. Повинен ще сказати, що більшість "спостерігачів" не вірять в успіх нашого футбольного проекту – причому їх не менше 90%. І якщо Ви спитали б мене, чи можу я дати 100% гарантії, я б відповів, що ні, тому що той, хто дає такі гарантії – просто несерйозна людина. 100% - це лише тоді, коли справа вже зроблена, тобто констатація факту. Але я вважаю, що створення сильної вінницької команди - задача реальна, і зі своїми колегами прикладаю всі можливі зусилля для її втілення.

- До дебюту "Ниви-В" в офіційних змаганнях залишились лічені дні. Яких гравців запрошено у нову команду, за яким принципом вона формується?

- Це, насамперед, вінницька команда - у повному розумінні слова! 14 футболістів із запрошених – це вінничани, які грають або грали у командах нашої області. Сьогодні, 16 липня, укладено контракти з 20 гравцями, з яких шестеро - досвідчені футболісти із Запоріжжя, Донецька, Чернігова і Києва з досвідом виступів, зокрема, і в прем’єр-лізі, які можуть підсилити склад і стати лідерами у своїх лініях. Відкрию маленьку таємницю: хочу бачити капітаном нашої команди добре відомого вінничанам Нгаху Коллінза. Пам’ятаю, цей камерунський нападник свого часу забив у Шаргороді дуже красивий гол моїм "Руданським Вовкам" у півфіналі Кубка області, але я після матчу підійшов і від душі потиснув йому руку. Нгаха не тільки сильний гравець, але й позитивна особистість, хороший сім’янин, і що важливо - з повагою ставиться до українських традицій і нашого способу життя. Сподіваюсь, що його присутність посприяє створенню у новій команді атмосфери відкритості, взаємоповаги і професіонального ставлення до своєї справи, адже, як вкотре довели поєдинки Євро-2016, у сучасному футболі долю матчу дуже часто вирішує саме психологічний фактор.

Станіслав МІХРОВСЬКИЙ

За інформацією: www.facebook.com/kolosukr