"ВІРЮ, ЩО УКРАЇНА ПОСЯДЕ ДОСТОЙНЕ МІСЦЕ У МІЖНАРОДНІЙ СПІЛЬНОТІ НАЙКРАЩИХ, НАЙПРОГРЕСИВНІШИХ НАЦІЙ СВІТУ!"

Вінничанин Борис Максимчук – з тих активних і багатогранних людей, про яких легше сказати, що їх не цікавить, аніж перечислити коло життєвих уподобань цього вже досить відомого, незважаючи на молодість - громадського діяча, політика, бізнесмена, тренера, педагога, діючого спортсмена… Утім, під час нашого спілкування на лавці поблизу вінницького храму освіти – до слова, не чужого і для редактора "СВ" - під лагідним червневим сонечком, спортивна тема здалася лише невеличкою часткою житейських інтересів мого співрозмовника, хоча й гармонійно вплетеною у всесвіт його небайдужого життя...

Тож 38-річний фахівець очолив обласну федерацію дзюдо і самбо не випадково, адже він є майстром спорту України з самбо (2001), Заслуженим тренером України (2011), призером чемпіонату світу з боротьби самбо та дзюдо серед майстрів (2013)…

"КОЖЕН СПОНСОР ДОПОМІГ, ЧИМ МІГ – ХТО ДАВ ПАРУ КІЛЕЦЬ КОВБАСИ, ХТО АБОНЕМЕНТ У "ЛЬОДОВИЙ КЛУБ" ЧИ В "ІГРОМАНІЮ"… ЯК РЕЗУЛЬТАТ – ОБЛАСНА ФЕДЕРАЦІЯ МАЄ НАЙКРАЩІ ПОКАЗНИКИ В УКРАЇНІ"

- Борисе Анатолійовичу, що Вас спонукало обрати таку активну життєву позицію у цей досить складний для України час?

- Так, я саме діючий спортсмен, бо вже цього тижня після деякої перерви їду у Хорватію позмагатись за звання чемпіону Європи серед ветеранів. А щодо того, що спонукало шукати правду, то це, м'яко кажучи, непослідовність влади. Під час помаранчевої революції 2004-05 років ще не було такої активності, люди почали відстоювати свої права вже після тих подій. А конкретніше - це незаконне будівництво в районі мого проживання у багатоповерхівці поблизу Південного Бугу. Тоді ми створили громадську ініціативну групу, яка почала відстоювати законні права мешканців району, що грубо порушувались забудовниками. Це – рекреаційна зона, де люди займаються спортом, проводять дозвілля, відпочивають із сім'ями. Ми взялися писати листи, звертатись в інстанції. Чиновники казали нам, що ми повністю праві, але допомогти вони нам нічим не можуть… Тоді ми пішли на прийом до колишнього мера, і він пообіцяв, що будівництво припиняють, але усе це виявилось фарсом, і вже сьогодні там вже добудовують... Потім усе це було подано у ЗМІ як велика заслуга міських господарників… Це і стало тим поштовхом, аби люди обрали активну громадську позицію і подальших дій по захисту людей.

- І все ж наша газета спортивна… Чому Ви обрали здоровий спосіб життя?

- Відповідь проста, - скільки себе пам’ятаю, займаюсь спортом, щоб досягти у своєму житті достойних результатів. Я постійно шукав способи, що дозволили без фармакології почувати себе у хорошій спортивній формі і якомога довше зберегти молодість і життєву активність. Випробував на собі методи здорового харчування, голодування, самоочищення організму, оволодів духовними практиками і узагалі активно оволодівав знаннями у сфері здорового способу життя… Як наслідок – перебуваю у хорошій фізичній, ментальній і духовній формі, продовжую активно розвиватись і це – головний результат. А ще дуже стимулюють підтримувати добру форму змагання, які є найкращою перевіркою свого стану і перевіркою готовності до серйозних спортивних двобоїв. Але я називаю такі міжнародні змагання спортивним туризмом, адже їду на такі турніри із сім'єю, яка спочатку за мене уболіває і підтримує, а потім ми ще декілька днів відпочиваємо і насолоджуємось красотами ще незвіданого куточка світу. Так ми суміщаємо корисне з приємним…

- Не так давно Ви обрані головою дзюдо і самбо Вінницької області. Звертає на себе увагу велика кількість змагань, про які раніше зовсім не було інформації…

- Така кількість змагань – не моя заслуга, змагання проводились і раніше, просто вони не висвітлювались у ЗМІ. Очоливши федерацію, я одразу звернув увагу на відсутність інформації про місце і час змагань, що негативно впливає на популярність дзюдо і самбо, а саме популяризація нашого виду спорту серед вінничан є одним з головних завдань федерації. У цьому році завдяки рекламі у ЗМІ – зокрема і у "Спортивній Вінниччині" - збільшилась і кількість спортсменів, і кількість глядачів. До мене підходило чимало людей, які розповідали, що саме завдяки таким анонсам вони довідались про змагання. Другий важливий напрямок роботи федерації – залучення спонсорів. Коли на засіданні федерації постала така тема, я запропонував залучити невеликих спонсорів, тому що традиційна ставка на спонсорів з гучним ім'ям себе не виправдала. Сьогодні економічна ситуація не така, щоб знайти великих спонсорів, які повністю забезпечать наш вид спорту, бо у кожного свої проблеми… І такий підхід повністю себе виправдав: нам вдалося знайти близько десяти спонсорів, кожен з яких допоміг тим, чим міг – хто дав пару кілець ковбаси, хто абонемент у "Льодовий клуб" або в "Ігроманію"… Як наслідок – Вінницька обласна федерація має найкращі показники в Україні. Крім цього, спонсорська допомога дозволила купити два змагальних кімоно, кожне з яких вартує 4 тисячі гривень.

"ДЗЮДО ПРИВАБЛЮЄ ОБ’ЄКТИВНІСТЮ, ЧЕСНІСТЮ В ОЦІНЦІ ДВОБОЮ: ЦЕ ОДИН З НЕБАГАТЬОХ ВИДІВ БОРОТЬБИ, ДЕ СУДДІ ПЕРЕДУСІМ ОЦІНЮЮТЬ НЕ КІЛЬКІСТЬ, А ЯКІСТЬ ПРИЙОМІВ"

- А є ідеї стосовно розвитку вінницького спорту загалом?

- Я з повагою ставлюсь до попередніх керівників обласного спорту, але вважаю, що вчасно прийшли молоді професіональні люди, які знають спорт зсередини і якісно роблять свою справу. До того ж вони знають, як підготувати спортсменів високого олімпійського рівня, адже самі досягли найвищих успіхів. Вони намагаються не лише створити умови для розвитку масового спорту, як це декларувалося раніше, але й готувати сильних майстрів, які здатні гідно представляти і Вінниччину, і Україну на чемпіонатах Європи, світу, Олімпіадах. Це зовсім не означає, що забуто про розвиток масового фізкультурно-спортивного руху в області, адже саме масовість завжди була і буде єдиною надійною основою для зростання здорового покоління і появи нових спортивних зірок на Вінниччині. Але хочу сказати, що велику роль завжди відігравав у розвитку спорту і авторитет керівників – міста, області… І одна справа, коли я шукаю людей, які допомагають провести змагання і закупити форму, і зовсім інше – якщо про це підприємці почують від голови обласної ради чи обласної адміністрації. Тоді б нам не довелося стільки вишукувати тих, хто міг би підтримати розвиток дзюдо! Раніше "зверху" просто називали підприємства, які брали шефство над певними видами спорту чи командами, і це себе виправдовувало – були очевидні успіхи, спортсмени могли добре підготуватись до змагань. Зрозуміло, що усе це має відбуватись законним шляхом і в рамках компетенції посадових осіб. Я точно знаю, що багато людей хочуть допомагати спорту, більше того – більшість з них самі займаються різними видами, але не завжди у них вистачає часу вирішувати усі питання, пов’язані з наданням допомоги. Але якщо б цим більш активніше зайнялися керівники міста та області - впевнений, що користь для спорту була б велика. Я не маю на увазі, щоб організацією такої допомоги займалися б особисто перші особи – ці повноваження можуть виконувати їхні радники, але от що обов’язково потрібне – то це бажання підтримувати вінницький спорт. Я займався багатьма питаннями, і знаю - щоб якісно вирішити проблему, потрібен час. Для початку можна було б підготувати список великих підприємств області – думаю, що там їх могло б бути чимало – принаймні, 20 чи 30. Зібрати їх разом, і сказати: "Панове, ми будемо розвивати вінницький спорт. От вам перелік видів спорту – виберіть вид, який вам до душі. Хто має бажання і можливість допомагати – будь ласка!" І таким чином кожне підприємство закріпити за певним видом спорту. Переконаний, що більше половини відгукнулись на такий заклик. Знаєте, коли я прихожу до спонсора, то чую одразу про проблеми, що сьогодні дуже важко, і це правда… Але я говорю, що буду вдячний за будь-яку суму допомоги, і якщо навіть це 100 гривень, то за ці гроші ми можемо купити грамоти для учасників.

"ПОРУШУЄШ ПОРЯДОК – ВІДПОВІДАЙ ПО ЗАКОНУ ТА ЗРОБИ ВИСНОВКИ, ЩОБ ЖИТИ ТАК, АБИ ПОВАЖАТИ ПРАВА СВОЇХ СПІВГРОМАДЯН"

- Чому Ви обрали дзюдо, чим цей вид одноборств кращий, ніж інші види єдиноборств?

- Якщо порівняти із самбо, то дзюдо на 2-3 голови вищий, тому що це олімпійський вид спорту. Хочу уточнити: самбо не гірший вид спорту, і не набагато відстає у популярності, але усі кращі – у дзюдо, тому що хочуть досягти успіху на Олімпіаді. Наведу приклад: 10-разовий чемпіон України по самбо не може увійти до першої трійки з самбо, - це і є об’єктивним показником рівня цих схожих видів спорту. Те ж приблизно стосується, якщо порівняти самбо і універсальний бій, тільки вже тут самбіст може впевнено почувати себе на змаганнях з універсального бою. Висновок такий: людина, яка досягає певного рівня в дзюдо, успішно виступатиме і в інших видах. Окрім цього, для мене особисто має досить суттєве значення форма одягу. В дзюдо – це бавовняне кімоно, в якому змагатись не лише приємно, але й гігієнічно, і колеги-дзюдоїсти добре зрозуміють мене… Ще одна перевага дзюдо – об’єктивність, чесність в оцінці двобою: дзюдо один з небагатьох видів боротьби, де судді насамперед оцінюють не кількість, а якість прийомів. Якщо я проведу п’ять кидків оцінкою в 1 бал, а ви – один у 7 балів, то виграєте ви, тому що зробили у сутичці ставку на якість і техніку виконання кидків…

- Дякую! Мабуть, стосовно кімоно маємо прояв традиційно високої східної культури…

- Я над цим не замислювався, але мабуть, це так, адже східна культура – це справді філософія мудрості, духовності і взаємоповаги. Я займався стрибками у воду з 1-го по 4-й клас, але коли одного разу мій товариш прийшов до мене додому і поборов декілька разів поспіль, я твердо вирішив змінити спеціалізацію… Те, що обрав цей вид спорту, ніколи не жалкував: дзюдо формує сильний характер, надає впевненості.

- Як часто доводилося у житті застосовувати прийоми дзюдо?

- Так, хоча таких випадків було, на щастя, небагато... Звичайно, хочеться спочатку вплинути словом, але є такий вид людей, яких, аби заспокоїти, потрібно одразу бити…

"ІНОЗЕМНІ КОРПОРАЦІЇ ВЖЕ З І КУРСУ СЛІДКУЮТЬ ЗА ОБДАРОВАНИМИ СТУДЕНТАМИ, ЩОБ ВІДІБРАТИ СОБІ НА РОБОТУ КРАЩИХ І НЕ ДАТИ КОНКУРЕНТАМ ПОСИЛИТИСЬ ЗА РАХУНОК ЗАЛУЧЕННЯ ВИГІДНИХ ДЛЯ ЇХНЬОГО БІЗНЕСУ МІЗКІВ!"

- Свого часу Ви створили сайт "Європейська правда в Україні". Якої "європейськості" не вистачає Україні, щоб стати нормальною, самодостатньою, успішною державою, в основі якої – не декларативна, а реальна повага до конституційних прав її громадян?

- "Успішна держава" обов’язково складається з багатьох взаємопов’язаних між собою духовних, економічних, ментальних основ. Вважаю, що "краща держава" розпочинається із кожного з нас. От сьогодні, приміром, коли я ранком із сім'єю вийшов на центральний пляж міста зробити фіззарядку, там двоє "героїв" були добряче напідпитку. Спочатку вони говорили щось неприємне на нашу адресу, на що ми намагались не звертати увагу, потім один п’янюга сів за кермо і поїхав, а інший ходив по пляжу і всіх діставав, поки не отримав "в бороду", і не викликали міліцію… От кажуть, що німці спокійно можуть викликати поліцію на сусіда, розібратись, і потім знову підтримувати нормальні сусідські стосунки… Ми, українці, не сприймаємо цього, але це, вибачте, і є наша ментальність! Це наша психологія – на відміну від цивілізованих країн, де в основі лежить закон і правопорядок, а не таке "псевдокумівство"… Порушуєш порядок – відповідай по закону і зроби висновки, щоб жити так, аби поважати права своїх співгромадян. Це – основа основ, і якщо так буде, вважайте, ми, українці, будемо на правильному шляху побудови успішної держави. Це стосується і простого громадянина, і депутата міської ради, і Президента. На жаль, у нас незрозуміло що відбувається, і кожен здебільшого думає не про закон, а про свою кишеню – особливо люди при владі… Запам’яталося недавнє дослідження, яке доводить, що 95% наших громадян беруть хабарі або те, що можна взяти…

- Не всі…

- Я й не кажу, що всі, але, якщо, приміром, на робочому місці взяв коробку олівців, то, будучи депутатом обласної ради – вагон, а депутатом Верховної ради – вже ешелон тих олівців… Хотілося, щоб зміни, заради яких люди стояли на Майдані, прийшли у наше життя якнайшвидше… Але, на жаль, поки що ніякого зламу не відбувається... Простий підприємець бачить, що хтось "зверху" не платить податки, порівнює свої статки, і теж не платить… На виборах міського голови, в яких я брав участь, я мав змогу пересвідчитись, що розпіарене гасло "Державний службовець не має права мати свій бізнес" так і залишилося гаслом, бо майже усі депутати ідуть у ради саме заради того, щоб захистити і примножити свій бізнес.

- Пане Борисе, Ви – освітянин. Що Вас спонукало присвятити себе цій роботі?

- Мене завжди приваблювала наука. Я захистив кандидатську дисертацію, і готуюсь – можливо, це буде вже у цьому році - до захисту докторської. Також веду в університеті секцію боротьби. Мені приємно працювати зі студентами, але кількість бажаючих займатись спортом значно зменшилась. Раніше це був просто "вал" людей, то тепер у них чомусь немає бажання займатись своїм здоров'ям та вдосконалюватись. І навіть ті, хто тренується, не мають бажання виступати на змаганнях… На жаль, такі реалії життя. А стосовно того, якою бачу освіту? Насамперед, у студентів повинна бути мотивація до навчання, тоді поліпшиться і його якість. У розвинутих країнах великі корпорації вже з першого курсу слідкують за найбільш здібними студентами, щоб відібрати собі на роботу кращих і не дати конкурентам посилитись за рахунок залучення вигідних для їхнього бізнесу мізків! У нас – ситуація кардинально інша: студент закінчує виш – і не знає, що робити, як застосувати свої знання, куди піти роботу… І мова йде зовсім не про хорошу роботу, а узагалі на якусь роботу! До мене ледь не постійно звертаються люди із проханням допомогти у пошуках роботи. Я запитую, а що ти хочеш робити, чим хочеш займатись у житті? – і майже ніколи немає відповіді… Чесно кажучи, і я сам теж після закінчення коледжу по спеціальності "Радіо- апаратобудування" не знав, де застосувати свої сили і вміння, тим більше, що у 1990-х економіка пішла на спад, і перспективи щодо роботи по спеціальності не було ніякої. Знав тільки, що потрібно здобути вищу освіту, а оскільки займався спортом, то пішов в педуніверситет, хоча як забезпечити себе і свою сім'ю на зарплату вчителя, тоді ще не уявляв…

- Ви сказали, що читаєте курс "Юридична психологія". Здається, перспективне поєднання…

- І мені це цікаво! А взагалі немає такої теми, в якій не можна б було заробити гроші – навіть в Україні… Немає хороших і поганих професій – хто б що не казав. Головне – сама людина має чітко знати, чого саме вона хоче, і могла просто і чітко це висловити. Якщо людина внутрішньо відчуває і бачить це, то навіть зірки стають в ряд, щоб усе це відбулося… Якщо ж людина не знає, ким їй бути, то хто їй допоможе? Цього ні я, ні навіть вищі сили зробити не зможуть, бо, по суті, немає самого запитання… От у мене в телефоні близько 600 номерів, і я можу набрати, щоб когось попросити допомогти молодій людині знайти свій шлях, але спочатку цей юнак и дівчина повинні зрозуміти, в якій сфері вони хочуть розвиватись, до чого прагнути у своєму житті. Треба знайти справу до душі, якою хочеться із задоволенням займатись, і тоді все решта буде! А не шукати заманливу роботу, де начебто платять великі гроші… Приміром, я при доволі скромних перспективах шкільного вчителя, зумів захистити кандидатську, отримав ступінь доцента, став майстром спорту, і це забезпечувало на круг при колишньому курсі долара – навіть при Януковичі – близько 1000 доларів. Так що, повторюю, "розвернутись" при бажання можна у будь-якій сфері. При цьому я принципово не став займатися торгівлею горілкою чи тютюновими виробами, хоча запрошували, і це мало принести надприбутки… Тепер заснував ще й тренажерні клуби, магазин, і хоча до якихось великих заробітків дуже далеко, бо до цієї пори немає власного приміщення, а оренда з'їдає значну частину вкладених коштів, але і це є певним плюсом до сімейного бюджету. Це невеликі гроші, але я розвиваюсь саме у спортивній сфері, в якій маю освіту, і де хочу себе реалізувати.

- Усе це можна назвати словом "спорт", але, щоб досягти успіху в усіх Ваших проектах, потрібна велика життєва сила і неабияка енергія. Що, окрім спорту, є джерелами Вашого хорошого настрою і оптимізму?

- Напевно, це все-таки моя сутність і внутрішній стрижень, який змушує досягати результату у будь-якій діяльності. Я задоволений тим, що маю, але весь час прагну кращого. Не можна ж, вийшовши на певний рівень, стояти на місці і нічого вже більше не робити?!

- Якою є головна мета Вашого життя?

- Відповісти на це не так просто, тому що мета постійно удосконалюється. Найбільше хотілося б достатку у нашій державі, і я прагну активно сприяти цьому, а, якщо доля надасть таку можливість – допомогти Україні увійти в єдиний європейський союз демократичних, процвітаючих націй. Я вірю, що це можливо, і Україна посяде достойне місце у міжнародній спільноті найкращих, найпрогресивніших націй світу! Буду щасливий, якщо доля дасть мені можливість сприяти цьому і наблизити час духовного відродження України! А шановним читачам "Спортивної Вінниччини" хотілося б побажати здоров'я, адже найбільший дар, який є у всіх людей планети – це власне тіло, яке потрібно постійно підпитувати духовними практиками, фізичними вправами, своєю вдячністю за цей дар… Хочу побажати, щоб читачі "СВ" пам’ятали про необхідність і користь занять фізичною культурою, щоб цей дар природи служив і радував вас якомога довше.

Станіслав МІХРОВСЬКИЙ